На початку проекту завжди видається, що заходів заплановано дуже багато. Проте час летить дуже швидко, і заняття пролетіли на одному подисі. Тож ділимося із вами по трішки вражень з кожного заходу.
Сьоме заняття показало помітний зсув. Бажання на гру/життя, які щоразу писали на папірцях перестали бути «хочу колись». Вони нарешті стали цілями з ціною, датою й логікою. Тими, в які не просто приємно вірити, а які реально можна виконати. З’явилася впевненість у власних силах і чіткий план дій. Не абстрактний – робочий. І він читався майже в кожної.
Восьме заняття пройшло під знаком колаборацій. Угоди дедалі рідше були «один на один», у домовленості все ж почали заходити командою. Не на двох-трьох, а всі разом. Це вже був інший рівень гри: спільні рішення, узгоджені кроки й умови, вигідні для кожного. Менше тягнути на себе, а більше думати системно.
Дев’яте заняття запам’яталося тиском часу. Кожне коло – це кілька років життя, тож «подумати ще трошки» (тобто місяць-два) не працювало. Рішення доводилося ухвалювати тут і зараз. І так, пісочний годинник швидко став нашим спільним антигероєм. Складно його любити, коли він безжально нагадує: зволікання теж вибір.
Десяте заняття стало доказом, що бажання, написані перед грою, мають властивість збуватися. Одна з учасниць під час гри поділилася: вона наважилася здійснити свою давню мрію. А мрія там – ого-го. Ми щиро пораділи, трішки позаздрили й майже одностайно зловили головне відчуття – це реально можливо. І саме це мотивувало найбільше.
Одинадцяте, передріздвяне заняття, було суперечливим у найкращому сенсі. Легке – бо всі вже знали механіку гри. Складне – бо зникла інтрига: жодних сюрпризів і «подивимось, що випаде». Лише холодний розрахунок: витрати, кредити, наступні кроки, інвестиції… Та разом із цим і змагальний азарт, який тиснув не гірше за таймер. Чергове цікаве спостереження: коли учасниці заходили в гру з фокусом і бажанням зіграти сильно, кубик дивом приводив на «інвестиції», «ринок» або «благодійність» і кожна, самостійно чи разом із групою, користувалася шансом. А щойно з’являлися тривога чи песимізм – кубик різко ставав прагматом: «зарплата», «звільнення», «форс-мажор». І на останніх іграх то простежувалось найбільше.
Дванадцяте заняття для нас особисто асоціюється з розмовою серйозних інвесторів. Спокійною, зваженою, без зайвих емоцій і з чітким усвідомленням фінансових наслідків.
Цей проєкт став можливим завдяки підтримці Уряду Канади в межах проєкту «Жінки. Мир. Безпека: від локального до глобального», який реалізує Український Жіночий Фонд / Ukrainian Women’s Fund
