Що не кажіть, але найшвидша діагностика (не медична, звісно) – це настільна гра. Особливо коли азарт стикається з фінансами – там уже справжній
.
І що найцікавіше: ті правила, які ми вперто не застосовуємо в реальному житті, але відверто варто, у грі вмикаються на повну. Темп швидкий, вибір невідворотний і ти раптом проходиш усі п’ять класичних стадій їх прийняття: заперечення → гнів → торг → депресія → прийняття.
На другому занятті балансували між кооперацією та індивідуальними рішеннями. Чи вдалися укладені угоди – покаже лише час і практичний досвід.
Третя гра не увінчалася великими інвестиціями й виходом на велике коло. Натомість налагодилися міцні партнерські стосунки та почав активно розвиватися малий бізнес.
Четверте практичне заняття запам’яталося дискусіями про фінансові установки, які ми часто повторюємо, навіть не замислюючись. Команда не раз відходила від гри, але не випадала з процесу навчання, а навпаки, ще глибше занурювалася у тему фінансової грамотності, розбираючи власні переконання, реакції й звички.
П’яте завдання стало експериментом. Андрій навмисно змусив нас об’єднатися в команди не за симпатіями й не за знайомствами. Навпаки – з тими, з ким у реальному житті ти б навряд чи познайомився: людина, яка насторожує, здається надто сильною, занадто серйозною або просто «не твоєю». Дивний формат, але дуже показовий. Після нього було багато рефлексії. Саме в таких командах особливо відчутно, як складно делегувати, слухати й ділитися правом ухвалювати рішення. Бо коли команду обираєш сам, ти мимоволі залишаєш за собою контроль. А тут довелося вчитися довіряти й приймати рішення разом, навіть коли дуже хочеться зробити все по-своєму.
Із шостого заняття почали діяти нові правила: значно менші доходи, інші ролі та складніші умови виходу на велике коло. Гра стала жорсткішою, а кожне рішення – дорожчим за наслідками.
Заходи відбулися в межах проєкту “Фінансова грамотність для економічної безпеки жінок Луцької МТГ”
—

















