Перше інклюзивне заняття з лялькотерапії відбулося 21 липня.
Спочатку ми всі разом (діти й дорослі) трішки розгублені, трішки сміливі говорили про емоції. Чи розуміємо ми, що саме зараз відчуваємо? Чи правда, що бувають «погані» емоції? (Спойлер №1: ні, не бувають.)
Потім чесно ділились, з яким настроєм прийшли. Чому сьогоднішній ранок такий, як є. У когось радісний, бо смачний сніданок. У когось сумний, бо гучний будильник. У когось просто складний. І це нормально. Після цього вгадували емоції одне одного. Було смішно й ніяково. Але саме так і починається щось справжнє, коли вже не боїшся подивитись в очі іншому і спитати: «Ти зараз справді веселий чи просто посміхаєшся?».
Зупинились на емоції «сум». І тут було найцікавіше: кожен мав змогу розповісти, що для нього сум, як він його відчуває, і де цей сум ховається в тілі. Вийшла справжня «анатомія почуттів»: малювали, шукали, де живе радість, де гріється злість. Спойлер №2: злість гаряча і сидить у животі. Радість десь у грудях, поруч із серцем. І коли вже дійшли до злості, то ми не втікали від неї. Ми придумали фантастичні прихистки: хтось сховав її в печеру з подушками, хтось у будиночок із шоколадом, хтось на Марс та подалі від людей. А потім, з ляльками в руках, кожен розповідав свою історію про злість. Без осуду. Без «не ображайтеся, але..». Просто «я злився, бо…». Далі страх. Його не просто обговорювали, ми його малювали. А потім розмальовували чужі страхи, намагаючись зробити їх трішечки менш страшними. Додати кольору, форми, смішних деталей. І вийшло: страхи не зникли, але стали зрозумілішими. А з цим і менш лякаючими.
Під кінець – дружнє коло. Спокійне, чесне, з поглядом в очі. Хтось сказав дякую. Хтось «мені полегшало», «мені було цікаво» чи «мені бракувало…». Хтось просто кивнув.
Це була цікава зустріч з собою. З іншими. З ляльками, які стали провідниками туди, де зазвичай страшно. І саме тому важливо.
В рамках проєкту «Імерсивна терапевтична вистава “Ключі сили” для дітей та батьків», який реалізує ГО «Лабораторія змін» спільно з Волинським академічним обласним театром ляльок за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Стійкість суспільства через культуру».