В роботі над виставою ми опиралися на усі 3 аспекти сприйняття колискових. Сьогодні у час війни рівень стресу, тривожності із зрозумілих причин є значно вищим за норму. Саме тому надзавданням нашої вистави “Зоряні колисанки” було подарувати маленьким глядачам відчуття безпеки, “емоційний прихисток”, який вони зможуть забрати з собою.
Ідеальною основою для такої вистави стали колискові пісні, що беззаперечно асоціюються у нас з рідним домом, сім’єю, безпекою. У своїй книзі “Колискові” дослідниця та фольклористка Марія Пилипчак зазначає: “ Від матері дитина отримує впевненість у житті, а відсутність енергії любові в дитинстві призводить до депресії в зрілому віці. Тому, на думку дослідників, психологів, досвідчених матерів саме колискові вчать дитину вірити і довіряти”.
Для нас також було важливо зібрати у виставі колискові пісні з усіх куточків України. Проконсультувавшись з фольклористами, а також дослідивши архівні записи дослідників нам вдалося знайти колискові з Північної Наддніпрянщини, Нижнього Побужжя, Краматорського району, Південної Наддніпрянщини, Слобожанщини, Поділля та Волині.
Варто зазначити, що кожна колискова різниться наявними в ній персонажами – гулі, вівці, ягнята, мишка. У багатьох колискових зустрічається такий герой як кіт. Саме тому і ми вирішили основним персонажем нашої вистави визначити котика, який блукає колисковими снами. Проте, неможливо оминути ще одного не менш вагомого персонажа колискової традиції України – Дрімоти або ж Зорі.
Пропонуємо ознайомитися із дослідженням, яке було проведено в рамках проєкту “Імерсивна вистава “Зоряні колискові” для дітей молодшого дошкільного віку”, що реалізовується ГО “Лабораторія змін” у партнерстві з Волинським академічним обласним театром ляльок за підтримки Українського культурного фонду.
дослідження_Роль колискової у культурній традиції України
Матеріали підготовлено за підтримки Українського культурного фонду. Позиція Українського культурного фонду може не збігатися з думкою автора.
Авторка ілюстрації: Тетяна Чуб.